Codein напиток Lean (лин)
Ну, кагбэ, братухи и сестры наркоманы, расскажу я вам свою историю, как я закупила кодеин и познакомилась с будущим мужем. Было это уж точно пару лет назад, когда я еще активно байтила в этом деле и не знала, что меня ждет впереди. Но, знаете, как говорят, "нельзя отказаться от возможности получить первак". Итак, сейчас я вам все расскажу, как это было, но помните, что я не призываю вас пойти по моим стопам!
В тот раз я уже какое-то время регулярно балдела от закладок кодеина. Под влиянием этого зелья я всегда ощущала умиротворение, что-то вроде полного релакса. Мне также нравилось, что никаких дырок на руке не было, ведь я предпочитала пить его, а не колоться. На улицах города я всегда заходила в свою любимую аптеку, где продавали первак, который я так любила. Там работал парень, с которым я поддерживала дружеские отношения. Имя ему было Димон, он был достаточно наркоманом, но я все равно байтила его компанию.
В один прекрасный день я зашла в аптеку, сильно ломало, повсюду я видела людей, бредущих по улице сигареты в руке и искавших свою долю приятного удовольствия. Но тут моя погоня за закладками закончилась, а началась новая история моей жизни. Я увидела Димона, который стоял у прилавка и что-то делал.
"Привет, красавчик! Что, опять смешиваешь говно и кладешь в пакетики?" - спросила я, подходя ближе к нему.
"Эх, Маша, ты всегда такая грубая! Да, работаю, свою линию готовлю, чтобы народу было, чем заняться. Хочешь попробовать новенькое?" - ответил Димон со своим обаянием наркомана.
"Да, конечно, давай, что у тебя нового есть?" - с интересом спросила я и осмотрела его прилавок.
Димон достал из-за прилавка пакетик с каким-то новым зельем и протянул мне его. Я ощутила приятный запах и сразу же поняла, что это будет крутая штука.
"Давай синяк договорим, Маша, думаю, тебе понравится!" - сказал Димон, подмигнув и кивнув в сторону своей задницы.
Я не стала долго думать и достала деньги, договорившись с Димоном о цене. Мы обменялись корочками информации и я пошла дальше своей дорогой, чувствуя, как ломка уже отступает.
Позже вечером я решила попробовать это новое зелье, которое я купила у Димона. Я приготовила себе кружку горячего чая, добавила туда порцию синего порошка и стала пить. Вкус был непривычный, но очень сильный. Через несколько минут я почувствовала, как приятное тепло начинает охватывать мое тело, а все проблемы и тревоги совершенно забываются. Я закурила сигарету, наслаждаясь этим состоянием.
И вот, в этот момент, когда я расслабленно сидела на кухне и наслаждалась состоянием, кто-то прокрался в мою квартиру. Я не заметила его до тех пор, пока он не похлопал меня по плечу. Я испугалась, но поняла, что это был Димон. Оказывается, он зашел забытой одежды забрать.
"Что ты тут делаешь, красотка? Ты что, одна в таком состоянии оставаться не можешь?" - спросил он, смеясь.
"Димон, ты меня испугал, блин! Да, видимо, одна я справиться не могу..." - ответила я, все еще немного смущаясь.
И вот, с тех пор мы стали встречаться. Димон оказался очень интересным парнем с харизмой. Мы проводили много времени вместе, байтили и наслаждались нашей "любовью" к наркотикам.
Но со временем я поняла, что мое отношение к наркотикам не было здоровым. Итак, я решила бросить все это. Я прекратила брать закладки, стала заниматься спортом и заботиться о своем теле.
Наше отношение с Димоном постепенно изменилось. Мы перестали байтить друг друга и, наконец, поняли, что наркотики не являются основой нашей любви. Мы смогли найти общие интересы и ценности, и, в итоге, решили пожениться.
"Димон, ты меня всегда поддерживал, когда мне было тяжело, и смог меня понять. Я благодарна тебе за то, что ты изменил мою жизнь к лучшему. Я тебя люблю!" - сказала я нашей свадьбе, глядя прямо в его глаза. Всегда помните, что наркотики - это дырка в вашей жизни, которую нужно закрыть. Найдите что-то, что вам действительно важно, и идите к своей цели. И помните, что истинная любовь не зависит от наркотиков!
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
